У літературному доробку великого українського письменника І. Франка є чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Всі вони мають велику мистецьку цінність. Але я особисто віддаю перевагу Франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. Мім улюблений твір поета — вірш «Чого являєшся мені у сні?», який увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.

Вірш «Чого являєшся мені у сні?» — це зворушливий монолог, що вражає Івідображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?

Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.
Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.

Так ниє серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засихає.

Як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. І це було дійсно так. Фішкові «тричі приходила любов». Ольга Рошкевич — перша і незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська, яка відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, Целіна Журовська — «гордая душа». Не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.

Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.

Я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.

Мій улюблений твір І. Франка

Франко Іван

Іван Якович Франко — визначний майстер слова. Видатний прозаїк і літературознавець, драматург і перекладач, журналіст і критик, фольклорист і етнограф. А ще — неперевершений поет-лірик. У багатогранній творчій спадщині Франка визначне місце належить його ліриці.

Простотою і глибиною своєї поезії митець мені дуже близький. Особливо зворушує його ніжна, неповторна інтимна лірика, вірші про кохання.

Мій улюблений вірш — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», який увійшов до відомої збірки поета «Зів'яле листя», що побачила світ ще 1886 року, але хвилювала, хвилює й хвилюватиме ще багато років справжніх шанувальників неперевершеного таланту Франка.

Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» написана на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна...» У вірші змальовано ча рівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце.

Сила і складність почуттів героя дістають своє виявлення у контрастних епітетах і порівняннях, що йдуть від народної пісні. Вродою дівчина — «з горіха зерня», а серцем — «колюче терня», уста її — «тиха, молитва», а слово — «гостре, як бритва». Очі дівчини — «темніші ночі», сама ж вона — «ясная зоря». Такі суперечності в образі коханої приводять ліричного героя до висновків, сповнених психологічного контрасту:

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

Проте немає підстав твердити, що лірична героїня черства чи жорстока. Суть справи складніша, адже вона не любить. Закоханий її не осуджує, навпаки, він захоплений красою її очей, їхнім чаром, «що то запалює серце пожаром». Але для нього вона втрачена назавжди. Лишилася тільки невгасима любов, яка ранить його серце. Читаєш рядки чудової поезії і дивуєшся, як поетично і разом з тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, всю гіркоту нерозділеного кохання.

Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — прекрасна пісня великої любові, задушевна сповідь, що хвилює нас своєю простотою, щирістю, художньою довершеністю. Покладена композитором А. Кос-Анатольським на музику, ця поезія стала для багатьох улюбленим романсом.

Мій улюблений твір І. Франко

Share on livejournalShare on vkShare on facebookShare on twitterShare on googleShare on favoritesShare on emailShare on printMore Sharing Services

У літературному заділі великого українського письменника І. Франком є немало різноманітних за жанрами творів. Це і поезія, і драматургія, і проза. Усі вони мають велику художню цінність. Але я особисто віддаю перевагу Франка, його яскравою і неповторною, ніжній ліриці, його віршам про любов. Мій улюблений твір поета - стих «Чого являєшся мені уві сні»?, який увійшов до славної збірки «Зів'яле листя», створеною 1886 року. Покладений на музику композитором До. Данькевичем, він став популярним романсом.

Стих «Чого являєшся мені уві сні»? - це зворушливий монолог, який вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідає на його любов. Він намагається вирвати її з серця, оскільки любов наносить йому страждання.

Чого являєшся мені уві сні? Чого звертаєшся ти до мене Чудові очі ті ясні, сумні Немов колодязя дно студене? Чому вуста твої німі?

Читаєш вірш і відчуваєш усю силу почуття, глибину страждань цією пораненою любов'ю людини. Тоска відчувається в сповнених великому душевному болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої, її стриманість у відношенні до ліричного героя. Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать в поезії слова «німі вуста», «колодязя дно студене» її прекрасних очей.

Проте бажання забути образ милою було миттєвим. Ліричний герой просить, хоч уві сні приходити до нього і приносити змученому серцю щастя.

Так ниє серце, яке в турботі Ніби перла у болоті Чахне, в'яне, засихає.

Як яскраво, поетично і в той же час правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, гіркота неподіленої любові. Написати так може лише любляча людина, яка усе це сама вистраждав. І це було дійсно так. До Франка «тричі приходила любов». Ольга Рошкевич - перше і незабутнє кохання поета, Юзефа Дзвонковская, яка відмовила Франку свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, Цілина Журовская - «горда душа». Не склалася його любов, і з'явилися ці чудові поетичні рядки.

Який докір, яке страждання Яке несповнене бажання На них, ніби заграви червоне Займається і знову тоне У пітьмі?

Тільки уміючи так, до самозабуття, до самозречення, любити, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме і захоплюватиме серця людей вічно.

Я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і що він зачіпає якнайглибші струни людського серця, звеличує найпрекрасніше з людських почуттів - любов.

План.

І. І.Я. Франко - видатний митець світової літератури.
ІІ. Поезія "Чого являєшся мені у сні?"

1. Тема і ідея.
2. Сюжет.
3. Образи твору.

ІІІ. Чим мені подобається даний твір.

Кохання до жінки, яка не захотіла
відповісти взаємністю, постійне
настороження цього почуття,
спочатку гострого до болю, але такого,
як свіжа, щойно заподіяна рана,
а потім все більш широкого й глибокого почуття,
яке переростає в недугу,
порушує здоров'я, отруює психіку людини,
спалює її вогнем невдоволеної пристрасті,
створює душевну травму,
стан ложного спокою і байдужості
до всього, стан, од якого
один крок до самогубства.
Петро Колесник

І.Я. Франко - видатний митець не тільки української, а й світової літератури. Своєю геніальною прозою, поезією, драматургією він підніс рідну українську літературу на значно вищій рівень, поставив її у ряд з визначними літературами світу. Як нам відомо, найбільшу частину свого життя, понад сорока років, Франко віддав постійній творчості. Він вніс в нашу літературу багато нового, цікавого, небаченого українськими громадянами. Творча спадщина Івана Яковича надзвичайно велика, тільки це вже може вирізнити його з поміж ряду інших найвідоміших культурних діячів України. Франкова поезія вражає читача своїм розмаїттям. Автор не повторювався в жодному творі, в жодній наступній збірці. Усі його витвори відрізняються специфікою теми, сюжету, він намагався сказати людям нові, цікаві, не схожі на попередні, цінні слова.

І.Я. Франко є автором геніальних поетичних творів на ліричні теми, які без захоплення читати просто не можливо. Я цілком згідна і підтримую думку Михайла Коцюбинського, який зазначав: " Це такі легкі, ніжні вірші; з такою широкою гамою чувств і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірникові, співцеві кохання і настроїв". З ліричних творів найулюбленішим для мене є поезія "Чого являєшся мені у сні?"

Дана поезія вражає читача щирістю й відвертістю прекрасного почуття автора до коханої жінки. Тема вірша - нещасливе кохання, яке з великим сумом переживає І. Франко, запитуючи образ своєї коханої: чому вона постійно являється йому у сні, тоді коли в житті не хоче й знати. Ідея поезії "Чому являєшся мені у сні?" - передати читачеві справжнє почуття кохання, щире, лагідне, вірне, але нерозділене. Це світле і прекрасне почуття завдало поетові неабияких страждань протягом уже багатьох років:

І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні,
У серці здавлюю на дні!

Даним поетичним твором Іван Якович подає приклад чистого й безкорисного почуття і, на мою думку, ставить себе в приклад, щоб застерегти нас від тих страждань, які самому довелося пережити.

В поезії, "Чого являєшся мені у сні?" автор спочатку запитує образ своєї коханої: чому вона являється йому у сні, і чого звертає до нього свої очі, чому німі її вуста. Потім поет розповідає історію свого нещасного кохання. З болем і сумом, але без злості звинувачує її:

Моє ти серце надірвала
І з нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.

Франко розповідає про зустрічі на вулиці, під час яких вона навіть не вітається до нього. Усе це завдає нищівного удару по кохаючому постовому серцю. Як читач може зрозуміти, ця любов настільки платонічна, що автор боїться і хвилюється за те, що якщо вона не кохає його і знати не хоче, то нехай хоча б являється у снах, тому що це останнє, що в нього залишилося.

Образами цього твору є тільки сам нещасливий поет і його кохана. Якщо поет постає перед нами як щира, віддана, лагідна, з добрим серцем і чистою душею людини, то жіночий образ поезії - горда, самовпевнена, сувора жінка, яка може й взагалі не здатна покохати.

Дана поезія І.Я. Франка справила на мене дуже велике враження. Мене вразило таке щире, чисте, лагідне й віддане почуття поета. Цей твір примушує замислитися: що таке справжнє кохання, чи часто нам доводиться стикатися з такими чистими почуттями у наш час? Вражає і те, що свою кохану жінку він любить безкорисною любов'ю і не звинувачує її у тому, що вона не кохає його. Від цього його почуття не згасає, він нічого не вимагає від неї, що не часто можна зустріти в наш час. Цей вірш може послужити прикладом для сучасного покоління, але на мою думку, він залишається актуальним ще багато років.