ВУЛИК УНІВЕРСАЛЬНИЙ

            Пропонований читачам вулик не є моїм вина­ходом, але свої ко­рективи в його конструкцію вніс і я. Причому постарався врахувати й усунути ті не­доліки, які з'являлися в моїй практиці під час роботи з вуликами-лежаками на 16 ра­мок Дадана, з багатокорпус­ними вуликами на рамку Ру­та, а також так званими "рогатими" вуликами Паливоди. Назву "рогаті" вони отримали через те, що при з'єднанні корпусів вони мають спрямо­вуючі у вигляді штирів ("рогів") по чотирьох кутах.

            Пропонований мною вулик є універсальним 10-рамко-вим фальцевим і призначе­ний він для утримання бджо­линих сімей як на промисло­вих пасіках, так і на пасіках бджолярів-любителів, і особливо він зручний для утри­мання бджіл у павільйоні, оскільки при збереженні його об'єму, він займає малу площу. Наприклад, у павільйон довжиною 9 метрів вуликів-лежаків можна розмістити максимум 18 штук, пропоно­ваних багатокорпусних же — ЗО. Вони виготовлені з об­робленої першосортної сос­нової дошки завтовшки 40 мм розпиляної на пилорамі.

            Перші мої вулики були по­фарбовані олійною фарбою. Але, як відомо, масляна скла­дається з крейди і барвників, а крейда вигорає на сонці, то через дві зими від цього фар­бування не залишилося майже нічого і вулики набули нео­хайного вигляду. Спостеріга­ючи за тим, що в місті фасади багатьох будинків пофарбо­вані, тоді ще невідомою мені фарбою, стоять декілька років і не втрачають первинного кольору, я вирішив про­вести експеримент. Наступну партію вуликів я пофарбував акриловою фарбою і це вия­вилося набагато практичнішим, оскільки ось уже упродовж трьох років вулики фактично не втратили свого первинного вигляду. Для експерименту чотири вулики з цієї партії перед фарбуван­ням я змастив антисептиком проти гниття. Чому я пофар­бував тільки чотири, а не всі вулики? Тому що не знав, як даний антисептик діятиме на бджіл.

            Мій вулик розбірний. Усі елементи взаємозамінні, підганяти їх за місцем не потрібно.

            Повний комплект вулика складається з таких деталей:

1. Знімне дно.

2. Шість корпусів на рамку розміром 150 мм.

3. Бджоло розділювачі (ганеманівська решітка).

4.Бджоловидалювачі (сис­теми Портера або Квебек).

5. Піддашник.

6. Кочова сітка.

7. Годівниця.

8. Дах.

9. Комплект рамок на 150 мм — 60 штук, або    на 300 мм— ЗО штук.

            А тепер по черзі скажу про переваги кожного з елементів даного вулика.

            1. Знімне дно має льоток на всю   ширину,   що  дозволяє вентилювати гніздо бджіл у спекотливу погоду.

            1.1. Переваги:

            а) дозволяє контролювати осипання кліщів після оброб­ки (знімається корпус на дно кладеться чистий аркуш білого паперу і  наступного дня підраховується кількість кліщів, які осипалися);

            б) дозволяє контролювати хід зимівлі (у зимовий сезон за наявності позитивної тем­ператури навколишнього се­редовища (у павільйоні) знімається корпус, і за за­ лишками (крихтами) від розпечатування стільників видно, як переміщується і куди пря­мує клуб, а також можна виз­начити   кількість   і,    найго­ловніше,    якість   (наявність паді, кристалізацію корму);

            в) скорочує час огляду і чи­щення   вулика   у   весняний період (вся операція зводить­ся до того, щоб зняти корпус і встановити  його  на зазда­легідь   підготовлене   чисте дно).

            1.2. Можливим  недоліком може стати відсутність сітки, що дозволяє додатково регу­лювати температуру в гнізді.

            2.Корпус з розміром рамки на 150 мм.

            2.1. Переваги:

            а) простота у виготовленні (чотири   калібровані   дошки скріплюють по кутах і обов'яз­ково проклеюють водос­тійким клеєм у торцях). Якщо дошки виготовлені точно за розміром, то ніякого шаблону (кондуктора) для того, що їх скріплювати не  потрібно. Бічні стінки кожного корпусу мають раковини (виїмки) для зняття і встановлення.

            б)універсальність у використанні рамок за розмірами на 150 і 300 мм (якщо поста­вити десять рамок на 150 мм, то це один корпус, якщо спо­лучити два корпуси, то це де­сять рамок на 300 мм).

            в) перехід  на  утримання бджіл з рамки на 300 мм на рамку в 150 мм, і навпаки;

            г) зусилля, що докладають­ся під час зміни медових кор­пусів, мінімальні порівняно з корпусами на 230 і 300 мм (при заповненні  корпусу на 150 мм повністю медом, його вага становить 18—20 кг, вага повної рамки близько 2 кг). Аналогічні ж корпуси великих розмірів важать у два рази більше, тобто 38—40кг та більше важить сам корпус;

            д) можливість маніпуляції корпусами,   а   не   рамками (технологія роботи з багато­ корпусними вуликами описа­на в багатьох літературних джерелах).

            е) достатня кількість кор­пусів (подвійний резерв), ви­готовлених суворо  за  роз­міром, спрощує процес їхньої заміни, перестановки, транс­портування;

            ж) можливість збільшення підрамкового   простору   до розміру    корпусу під    час зимівлі (сім'я зимує на 10-ти рамках у 300 мм, або на 20-ти у 150 мм) у двох корпусах, за необхідності   між   гніздом   і днищем встановлюється порожній корпус. Взимку вели­кий підрамковий простір пок­ращує повітряний обмін вули­ка, сприятливо впливаючи на хід зимівлі;

            з) наявність круглих, виго­товлених під кутом до гори­ зонту, для попередження затікання дощової води у ву­лики, обладнаних лотковими загороджувачами у кожному корпусі, дозволяє додатково регулювати температуру у гнізді, а також використовува­ти кожен корпус як нуклеус
(робиться малий відводок з молодою  маткою  на  рамку 150  мм,  ізолюється з обох боків   спеціальною   перего­родкою і встановлюється на той же вулик з розворотом на 180 градусів, наступний нук­леус — знову з розворотом на 180 градусів щодо першого нуклеуса, і т.д. скільки потрібно. Круглі льотки при цьому відкриваються);

            і) можливість збільшення вуликів від 6 до 12 корпусів для формування сімей медовиків.

            2.1. Недоліків по цьому кор­пусу я поки що не знайшов.

            3. Про бджолорозподілювач багато говорити не варто. Він,  як відомо,  служить для розділення гніздового кор­пусу і медових. Встанов­люється залежно від сили сім'ї  і є  звичайною ганеманівською решіткою, обрамленою спеціальною оправою для точного з'єднання  кор­пусів.

            4. Бджоловидалювач слу­жить для видалення бджіл з верхніх медових корпусів під час  відкачування  меду. Він встановлюється в розріз між верхнім корпусом з медом, який  необхідно  відкачати,  і корпусами,  які розташовані нижче. Його  дія   полягає  у проходженні бджіл з верхньо­го корпусу в нижній, і не про­ ходженні знизу вгору. Видалювач бджіл Квебек має пере­вагу над видалювачем Гіортера, оскільки в ньому відсутні механічні деталі, що труться.

            5. Піддашник — це зменше­ний   у   розмірах   корпус   з суцільним    дном, у   якому прорізують два отвори для проходження бджіл до годівниці та встановлення її. Він замінює стелинки звичайного вулика.

            6. Кочова  сітка   встанов­люється на верхні корпуси під час перевезення вуликів, а та­кож для додаткової вентиляції в павільйоні. При цьому знімається піддашник.

            7. Годівниця, за не­обхідності, встановлюється в піддашник, при цьому вста­новлені заглушки в Піддашник виймаються. Вона виготовле­на з полістиролу, тому її легко очищувати та стерилізувати.

            8. Дах — плоский, виготов­лений за розміром корпусу і покритий листовим оцинко­ваним залізом. Утеплювачем служить 20—30-міліметровий пінопласт, що дуже зручно під час експлуатації вуликів.

            9. Рамки самороздільні на 150 мм, виготовлені з бруска завтовшки 10 мм.

            Беручи участь у виставках бджолоінвентарю та у зборах бджолярів, демонструючи цей вулик, в більшості ви­падків чую позитивні відгуки про його конструкцію.

            Та жоден з бджолярів стар­шого покоління не збирається переводити свою пасіку на цей тип вулика. Чому? Бо во­ни звикли навесні оглядати лежаки, відсовуючи рамку за рамкою і підмітати сміття та підмор на днищі, пояснюючи це тим, що виймаючи рамку за рамкою, можна одразу визначити, у якому стані пе­ребуває бджолосім'я. Мабуть така поведінка ветеранів вип­равдана. Адже вони все життя працювали з лежаками, у них склалася певна матеріальна база, а перейти на інший ме­тод бджоловедення — це все одно, що розпочати все спо­чатку.

            У початківців все робиться по-іншому, вважаючи, що на пасіці мають бути вулика різних конструкцій, хоч це дійсно недопустимо.

            Вони хочуть спробувати спочатку працювати з лежа­ками, з чого і я починав, виго­товивши 15 штук 16-ти рам­кових. Отож доводиться пе­реконувати початківців, що краще повчиться на чужих помилках і не втрачати часу. Але людина так влаштована, поки сама не спробує, не зрозуміє.

            Кілька слів про виготовлен­ня вулика. Абсолютно ясно, що не маючи якісного устат­кування і певних навиків у сто­лярній справі, не можна виго­товити добротного вулика. Деревина для виготовлення вулика обов'язково має бути першосортною, добре вису­шеною. Скажімо, я для цього використовую сосну. Уданий вулик входить близько шістдесяти елементів. Отже, і вартість гарного вулика має бути відповідною, на мою думку, не менше вартості се­редніх дверей з дерева для житлового будинку.

            Часто бджолярі задають питання про креслення вули­ка та де його взяти. На це я відповім: знаєте розмір стан­дартних рамок і більше нічого не треба, збивай "ящики" за шириною рамки. А їх кількість у корпусі визначай сам. Але для себе я зробив висновок — рамок у корпусі має бути десять.

http://pasichnik-t-b-2010.narod2.ru/inventar_i_oborudovanie/vulik_unversalnii/