вторник, января 31, 2012
понедельник, января 30, 2012
суббота, января 28, 2012
Котячий король
Давним-давно жили в глушині Шотландії двоє братів. Жили вони в дуже відокремленому місці, за багато миль від найближчого села, і прислужувала їм стара куховарка. Окрім них трьох, в будинку не було ні душі, якщо не рахувати старого кота та мисливських собак. Одного разу восени старший брат, Елсхендер, вирішив залишитися удома, і молодший, Фергас, пішов на полювання один. Він відправився далеко в гори, туди, де полював з братом напередодні, і обіцяв повернутися додому до заходу сонця. Але день кінчився, давно пора було сісти за вечерю, а Фергас все не повертався. Елсхендер затурбувався – ніколи ще не доводилося йому чекати брата так довго. Нарешті Фергас повернувся, задумливий, промоклий. втомлений, і не захотів розповідати, чому він так запізнився. Але після вечері, коли брати сиділи з трубками у каміна, в якому, весело потріскуючи, горів торф, і собаки лежали у їх ніг, а чорний кіт старої кухарки, напівзакриває очки, розташувався на килимку між ними, Фергас немов прокинувся і розповів братові про те, що з ним примикало. - Ти, напевно, дивуєшся, чому я так пізно повернувся? – сказав він. – Ну, слухай! Я сьогодні бачив такі чудеса, що навіть не знаю, як тобі і розповісти про них. Я йшов, як і збирався, по нашій вчорашній дорозі. Але коли настала пора повертатися додому, гори заволокло таким густим туманом, що я збився з шляху. Довго я блукав, сам не знаю де, як раптом побачив вогник. Я скоріше пішов на рябо. Але тільки я наблизився до нього як перестав його бачити і опинився біля якогось товстого старого дуба. Я вліз на дерево, щоб легше було відшукати цей вогник, і раптом бачу піді мною в стовбурі дупло а в дуплі щось подібне до церкви, і там когось ховають. Я чув спів, бачила труна і факели. І знаєш хто ніс факели? Але немає, ти мені все одно не повіриш!.. Елсхендер почав умовляти брата продовжувати. Він навіть підкинув торфу в камін, щоб вогонь запалав яскравіше, і молодший брат повеселів. Собаки мирно дрімали, а чорний кіт підняв голову і, здавалося, слухав так само уважно, як сам Елсхендер. Брати навіть мимоволі поглянули на нього. - Повір мені, – продовжував Фергас, – все, що я скажу, дійсна правда. Труну і факели несли коти, а на кришці труни були намальовані корона і скіпетр! Більше він нічого не встиг додати, бо чорний кіт схопився і крикнув: - О небо! Значить, старий Пітер помер і тепер я – котячий король! Тут кіт стрибнув в камін і пропав назавжди. http://kazkar.at.ua |
Казка про півня
Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх курей у ліс та в поле. Якось півень грібся в землі під деревом і знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа на все горло. А в селі жив один багатій на ім'я д'Арглан. Побачив радісного півня, підійшов до нього та й каже: — Ану покажи мені свій гаманець! Схопив гаманець та й гайда з ним додому. А півень як кукурікне: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! Та пан д'Арглан не віддав ні золота, ні срібла. Півень кукурікнув іще голосніше. Розгнівався пан д'Арглан та й каже: — Ач, співець знайшовся! Ось зараз спіймаю і замкну на ніч у стайні з моїми віслюками, вони тебе провчать. Довго пам'ятатимеш. лякався півень, чкурнув геть. По дорозі зустрів вовка. — Добридень, куме! — каже. — Добридень, куме! Куди це ти біжиш? — Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною! Не пошкодуєш — почастую смачненько. — Хто ж від доброго частування відмовляється? Біжімо, куме! Це далеко? — Та ні, я побіжу, а ти лізь осюди в мішок, я тебе понесу. Побіг півень далі. Аж тут назустріч йому лис. — Добридень, куме! — каже півень. — Добридень, куме! Куди це ти біжиш? — Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною — почастую смачненько. — Люблю я смачно попоїсти! Біжімо! — Та ні — ти лізь до мене в мішок, я тебе понесу. Побіг півень далі. Аж тут назустріч йому летить рій бджіл та шершнів. — Як хочете жала погострити, добре пожалити — лізьте до мене в мішок! — каже півень. Бджолам і шершням того тільки й треба! Біг, біг півень, аж поки натрапив на струмок. — Куди біжиш, півню? — питає струмок. — Знаю куди... Пан д'Арглан забрав моє добро — все моє золото й срібло. Ходімо зі мною — допоможеш мені. Струмок погодився, і півень сунув його в мішок. Добіг півень до дверей пана д'Арглана, постукав та як кукурікне: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! — Ну, начувайся, дурноверхий горлане! — розлючено вигукнув пан д'Арглан. Надвечір наказав він спіймати півня і замкнути в стайні разом з віслюками. «Дадуть вони йому чосу!» — подумав пан д'Арглан зловтішно. Замкнули півня з віслюками. Віслюки хвицають, б'ють копитами в стіни, ревуть. Злякався півень, але не показав цього — бадьорився. Врешті-решт віслюки кинулися на півня. А він як гукне вовкові: — Вилазь із мішка! Гризи їх! Ось тобі й частування! Вовк вискочив з мішка, кинувся на віслюків і позагризав їх. Рано-вранці пан д'Арглан побіг у стайню глянути, чи вбили віслюки півня. Відімкнув двері, а півень — фррр! — вилетів у двір та як кукурікне: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! «Ну й дивовижа! — подумав пан д'Арглан.— Щоб віслюки та не подужали півня...» Зайшов він у стайню, аж бачить — усі віслюки мертві. «Оце так півень! Остогид він мені, та й боюсь я його. Накажу посадити його до гусей. Хай гуси його поскубуть!» Увечері наказав пан д'Арглан посадити півня до гусей. Гуси відразу кинулися на нього, засичали й заґелґотали, затеребили його й заскубли. А півень як гукне: — Куме-лис, вилазь із мішка! Подуши їх усіх! Ось тобі й частування! Лис вискочив з мішка та й ну ловити гусей! Всіх половив, подушив і наївся донесхочу. Пан д'Арглан ледве діждався ранку — так кортіло йому дізнатися, чи живий півень, чи ні. Відімкнув він гусник, а півень вилетів у двір та як загорлає: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! «Ой лишенько! — жахнувся подумки д'Арглан.— Невже цей клятий півень і гусей моїх подушив?» Зайшов у гусник і бачить: лишилося в ньому кілька гусей, та й ті лежать подушені. «Це не півень, а якийсь біс! Та все одно я його подолаю! Мій буде верх!» — Сьогодні ти підеш спати до моїх дочок,— каже пан д'Арглан півневі.— Вони вже тебе не випустять, ураз в'язи скрутять! А півень у відповідь: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! Увечері пан д'Арглан сказав трьом своїм дочкам: — Ось вам півень, донечки! Він спатиме у вас. Скрутіть вночі йому в'язи! Та коли дочки хотіли були скрутити півневі в'язи, він гукнув: — Бджоли, шершні, летіть із мішка! Жальте д'Аргланових дочок, не жалійте! Рано-вранці пан д'Арглан прийшов глянути, чи скручено півневі в'язи. А півень — фррр! — злетів під самісіньку стелю та як загорлає: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! Глянув д'Арглан на дочок — аж у очах йому потемніло: червоні як жар, запухлі, заплакані. «Де ж тепер ради шукати? — подумав геть розгублений д'Арглан.— Як збутися півня?.. Ага, накажу я затопити піч і посадити його туди. Згорить, клятий, на вугілля, напевне згорить!» Затопили піч, розжарили, спіймали півня та й кинули його туди. А півень і каже струмкові: — Витечи з мішка! Струмок витік, по всій печі розлився, полум'я загасив. Прийшов пан д'Арглан глянути на переможеного ворога, а півень — фррр! — вилетів з печі та як кукурікне: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло! Вихопив пан д'Арглан гаманець із кишені, закинув його на дах і крикнув: — Забирай своє золото й срібло! Не хочу я тебе бачити і чути про тебе нічого не хочу. Такої ти шкоди мені наробив, таких збитків завдав... Узяв півень гаманець і почимчикував до себе в курник, щасливий та гордий. Кури, побачивши його, привітали радісним кудкудаканням. Тут і казці кінець! http://kazkar.at.ua |
Вовк, равлик і оси
Якось вовк йшов по лісу і наступив на равлика. В ті часи тваринні ще уміли говорити як люди. Ось равлик йому і сказав: - Який ти злий, вовк! Навіщо топчеш ногами слабких? І чим гордишся? Захочу, так побіжу швидше тебе. Давай поб'ємося об заставу, що ти і твої приятелі вовки захекаєтеся, наздоганяючи мене. - Це тебе-то не наздогнати, убогий? - Так, мене, вовк. Приходь сюди разом зі своїми побратимами завтра зі сходом сонця, і подивимося, хто з нас перший добіжить до берега Гаронны. - Добре, прийдемо, убогий. Вовк продовжував шлях. Не пройшов він і двадцяти кроків, як наступив на осине гніздо. - Який ти злий, вовк, навіщо топчеш ногами слабких? Ми, оси, малі, але тебе не боїмося. Хочеш, поб'ємося об заставу, що ми втопимо і тебе і твоїх приятелів вовків? - Це ви-то, дрібнота отака? - Так, ми, вовк. Приходь сюди разом зі своїми побратимами завтра, коли зійде сонце, і подивимося, чи багато нам знадобиться часу, щоб втопити вас в Гаронне. - Добре, дрібнота, прийдемо. Вовк негайно ж пішов попередити своїх. А равлик сказав осам: - Подружки, оповістите увесь ваш осиний народ. Мої равлики теж усі неодмінно зберуться на заклик. Сховайтеся в гілках верб, що ростуть на березі Гаронны. Ми пригонимо вам вовків, а ви в зручну хвилину нападіть на них і жальте, поки вони не кинуться у воду. - Добре, равлик, буде зроблено. І оси відлетіли, щоб виконати те, що обіцяли. А равлик розмістив своїх друзів на усьому шляху до берега Гаронны, через кожні п'ять кроків по равликові. На інший ранок, зі сходом сонця, вовки і равлик були вже на тому місці, звідки вирішено було почати біг. - Ти тут, равлик? - Тут, вовки. Почнемо. Вовки помчали галопом. На бігу вони кричали: - Де ти, равлик? - Тут, вовки,- відповідали равлики, розставлені по дорозі через кожні п'ять кроків. Коли вовки добігли до берега Гаронны, оси хмарою вилетіли з листя верб і, напавши на звірів, почали дуже жалити їх, голосно дзижчавши: - Сильніше! Сильніше! Бідні вовки кинулися в річку і не сміли висунути з води нічого, окрім кінчика морди. - В ніс, в ніс! - дзижчали оси, налітаючи на вовчі носи і старанно працюючи жалами. Вовки усі потонули, а равлики і оси, дуже задоволені, вернулися в ліс. http://kazkar.at.ua |
вторник, января 24, 2012
8 секретов идеального приготовления макарон!
- Кастрюля должна быть большой. Даже для
небольшой порции макарон кастрюлю надо брать емкую, высокую, желательно с
толстыми стенками.
- Воды должно быть много. На каждые 100 гр. макарон нужно брать не менее 1
литра воды, но лучше – больше. В процессе варки макароны впитывают в себя
значительную часть воды и увеличиваются в объеме, в тоже время из макарон
выделяется крахмал и если воды в кастрюле мало – они слипнутся
(вспомните из чего мы делаем клейстер).
- Сначала соль, затем макароны. Солим
кипящую воду до засыпки макарон и ни в коем случае – в процессе варки. Соли брать
примерно 10-12 гр. на каждый литр воды.
- Макароны сыпать в кипящую воду, помешивая. Дождитесь, когда вода
вновь бурно закипит после соли и начинайте сыпать макароны, одновременно
помешивая их ложкой. После засыпки макарон вода, естественно, перестанет
кипеть, сразу накройте крышкой кастрюлю и подождите несколько секунд, пока
вода вновь не закипит. Теперь можно снять крышку, уменьшить
огонь и еще раз их перемешать.
- Варить макароны нужно «al dente». Любой
итальянец Вам скажет, что макароны нужно варить «al dente», т.е. «на
зубок». Что же это означает? Во время варкимакароны нужно периодически
помешивать и пробовать на вкус. Идеально сваренные макароны должны быть почти готовыми, но
твердыми на вкус, в центре у них может быть тонкий белый, как мел,
слой. Вот тут то и надо выключить огонь, накрыть крышкой и дать им
постоять до готовности, примерно 1-2 мин. (Как раз успеете приготовить
дуршлаг).
- Сливать, но не промывать. Перед
тем, как откинуть их на дуршлаг, отлейте в стакан 100г. бульона, Откиньте
макароны на дуршлаг, встряхните их и дайте стечь воде. Не
рекомендуется промывать макароны (если только вы не готовили их для
холодных салатов). Высыпьте макароны обратно в кастрюлю или в подогретое
блюдо. Если соус к ним не подается, полейте их 2-3 ложками растительного
масла или бульона, который Вы отлили в стакан и перемешайте. Ведь макароны
еще горячие и продолжают «вариться», а значит, впитывать воду, но если ее
нет, они могут высохнуть и склеиться между собой!
- Не покидайте кухню, пока не сварите макароны. Даже
«Фаст-Фуд» готовится дольше, чем макароны. По «теории вероятности»
за 5-7 минут не может произойти ничего, что могло бы заставить Вас выйти
из кухни. Но если это произойдет, тогда вступает в силу «закон
подлости» и Вы обязательно переварите макароны!
Подавайте на
стол макароны горячими! Следовательно, любое мясо, котлеты,
салаты и соусы должны быть готовы еще до того, как Вы начали варить макароны.
Единственное, что Вы можете сделать во время варки макарон – расставить тарелки
на столе (если он на кухне!). Как только Вы слили воду, все домашние уже сидят
за столом и ждут, не дождутся, Ваш ШЕДЕВР!
КАК ВАРИТЬ МАКАРОНЫ | ||||||||||||||||||||
|
Біжить заєць
Біжить заєць по стежині,
Несе діток в кожушині.
А як хто з них здійме крик,
Він того за хвостик – смик!
А як хто заплаче,
Хай під кущик скаче!
Діти утворюють коло . В центрі –
заєць. Усі промовляють вірш, а заєць рухається по колу поскоком (тексту не
говорить )і зі словом «смик!» доторкається до кого-небудь з дітей. Стрибаючи
далі, зі словом« скаче!» доторкаючись до іншої дитини і зупиняється. Усі
рахують «раз, два, три!» Гравці, до яких доторкнувся заєць , розбігаються, а
той доганяє їх. Гра повторюється з новим зайцем. Якого вибирають лічилкою.
Пастушок
Хто це вийшов на лужок,
На зелений бережок?
Хто це грає на дуді ?
Ту-ру, ту-ру, Ду-ду-ду?
Це Василько –пастушок
Вигнав кіз на моріжок.
Як заграє на дуду:
Ту-ру, ту-ру, Ду-ду-ду!
Діти стоять по колу. В центрі – пастушок. Усі
діти, промовляючи вірш, на 1-й рядок роблять 4 кроки вперед до центра, на 2-й-
4 кроки назад, на 3-й- знову 4 кроки вперед, на 4-й- відходять назад, імітують
гру на дудочці.
Другий куплет говорить пастушок.
Діти стоять на місці. Він називає ім’я дитини (Іванко, Микола), звертаючись до неї і
виставляючи то одну, то другу ногу на п’ятку (пританцьовує). Останній рядок вимовляє той, кого назвали, імітуючи
гру на дудочці
Гра повторюється з новим
пастушком.
Вовк-вовчок
Вовчок- вовчок,
Шерстяний бочок, Лісом біг навпростець
І попав в яловець.
Зачепився хвіст за щось -
Ночувати довелось
Діти стоять по колу і промовляють
лічилку – вибирають Вовка. Потім усі діти говорять вірш, а Вовк бігає за колом
(біг широкий, відповідно розміру вірша). На останні слова Вовк за кимось
присідає. Той стає Вовком, і гра повторюється.
Летіли зозулі
Летіли зозулята,
Минули аж три хати.
Так поспішали,
Так метушились,
Голівками крутили,
Та крилами махали –
А куди летіли,
Так і не сказали!
Усі діти промовляють вірш, а двоє – троє (зозулі)
скачуть підскоками врозтіч по майданчику. З кінцем вірша вони зупиняються.
Ведучий пропонує дітям запитати у Зозуль, куди вони так поспішають. Зозулі самі
повинні придумати, як відповісти повним розгорнутим реченням. Наприклад : «Ми
летимо в інший ліс», «Ми шукаємо своїх пташенят», «Ми відлітаємо у теплі краї»,
та ін.. Діалог можна продовжити. Діти запитують далі: «А коли ви повернетеся ?»,
«Чому так далеко відлітаєте?» і т.д. Таким чином створюються умови для імпровізованого
діалогу.
понедельник, января 23, 2012
Cокіл
Повз хмарину
Сокіл линув
В осоку
Згубив пір’їну.
Ту пір’їну
Соколину
Аж до ранку
Не знайти нам.
Вранці сонечко
Зійде-
(Рома) пір’ячко
Знайде.
Діти сидять у колі на стільчиках.
Вибирають Сокола. З початком вірша, який промовляють усі діти, Сокіл пробігає
за колом і впускає перо за спиною одного з дітей. З початком 9-го рядка Сокіл
сідає на вільний стільчик у коло з дітьми. Промовляючи 9-12 рядки, діти
називають ім’я тієї дитини, за спиною якої
перо Сокола. Та піднімає перо і стає Соколом, гра повторюється
Подписаться на:
Сообщения (Atom)