Світ поезії Лесі Українки різноманітно багатий , яскраво індивідуальний , емоційно піднесений . Її талант лірика найповніше розкрився в громадянській поезії. Розглядаючи жанри цивільно- політичної лірики в контексті свідомості епохи , переконуємося , що образне думку поетеси органічно пов'язане з реальним життям , з найважливішими подіями того часу. Саме тому обоюдогострі мечі і блискавиці, огнистого пісні і дзвін кайданів , громи весняної бурі і борці - прометеїсти з'являються у творчості поетеси. Прагнення до боротьби за свободу - один з провідних мотивів патріотичної поезії Лесі Українки. Він яскраво звучить у вірші « Contra spem spero ! » :
Я на гору круту кремінну
Буду камінь важкий піднімати
І , несучи ношу ту страшну
Буду пісню веселу наспівувати .
У вірші вилите особисті болі й настрої з горем народу. Це вірш , як і вся творчість письменниці , - яскраве свідчення титанічної духу Лесі Українки , яка забувала про власний біль , для звільнення народу готова була виконувати найважчу працю . Вірш пройнятий оптимізмом. Героїня вірша , поставивши питання про місце особистості в суспільному житті , відкидає думку про жалі і голосіння . Викликає захват рішучість героїні позмагатися з темними , реакційними силами :
Ні, я хочу крізь сльози сміятись
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись
Жити хочу!
Геть думи сумні !
Контрастні символічні образи « квітки на морозі » , «серед лиха співати пісні», « ясна володарка темних ночей» відтворюють неволю народу і його світлі надії на визволення. Улюбленими образами поетеси є « зірка провідна » і « весела весна» , що в різних творах сяють новими ідейно емоційними гранями. Вірш « Contra spem spero ! » Перейнято твердою вірою в перемогу життєдайних сил - світла над темрявою , веселою весни над лютою зимою. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодова , міцна Може , квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна. Імпульсом до створення вірша стало загострення у автора хвороби , однак подолання особистої хвороби під пером поетеси переросло в утвердження героїчної особистості , яка готова все зусилля віддати боротьбі проти несправедливості в самому широкому соціальному і національно- визвольному аспектах. Гучним акордом цивільно- політичної лірики Лесі Українки був цикл віршів «Сльози -перли » , в якому поетеса « піднімає важке голосіння вже не над своєю долею , що не над долею якогось героя , але над цілим рідним краєм , над тим народом , забитим у кайдани » , - як образно висловився про цей цикл віршів І. Я. Франко :
Або погибель , або перемога ,
І дві дороги перед нами стане ...
Яка з цих двох нам судиться дорога ?
Задарма! повстаньмо , тому що душа повстане .
Наступним твором , яке мало широкий резонанс ще за життя автора , був вірш « Досвітні вогні» . Виняткову прозорливість виявила поетеса , відчувши і побачивши народження досвітніх вогнів серед темної самодержавної ночі. У цьому вірші два головних , контрастних за змістом , символічних образу - « ніч темна» і « досвітні вогні» . «Ніч темна» , « володарка ніч» , з її чорними , широкими крилами символізує реакційні сили царської імперії , які прагнули навіки затвердити своє панування : «Хто спить , хто не спить , - слухайся темній силі ». Всеімперскім характер самодержавного гніту підкреслюється анафорою :
Навколо темнота тяжка
Навколо все спить, як в могилі.
Так передані поетесою відчуття задушливої ​​, мертвотної атмосфери царської Росії. На боротьбу з « темрявою важкої» виступають світлі , передові сили суспільства: Досвітні вогні переможні ,
Прорізали темряву ночі
Ще сонячні промені сплять ,
Досвітні вогні вже горять .
Те світять їх люди робочі .
  Провідна ідея твору - полум'яний заклик світити досвітні вогні , зневажаючи небезпеку , мужньо боротися проти ненависного рабства : Вставай , хто живий, в кого думка повстала ! Година для праці настала ! Не бійся досвітньої мли , - Досвітній вогонь запали Коли ще зоря не заграв . У поезії Лесі Українки нерідко важко розрізнити особисте і суспільне. Дійсно , тільки поєднання особистого болю в органічному сплетінні з більш громадським могло зародити такі вистраждані , такі карбовано - пекучі слова:
У чорну хмару зібралася туга моя
Вогнем - блискавицею смуток
моя по ній Розточчя
Ударив перуном в серце ...
Нехай там збирається найгірше,
більш страшна негода
Нехай там озброюються
в гостре вогняне зброю
Я вийду сама проти бурі
І стану - поміряються силу!
 Тема боротьби проти соціального і національного гноблення розроблялася поетесою на різному життєвому матеріалі ( сучасному та історичному ) , часто втілювалася в несподівано прекрасні образи . Так , письменниця розповідає , що в 1897 році під час лікування в Криму , на вершині гори Ай -Петрі , де «начебто льоди на північному морі ... всі задавило каміння , неначе довічна тюрма » , вона побачила « начебто полум'я »великий і чарівний квітка:
Камінь пробив він , той камінь , що всі переміг
Що задавив і могутні дуби
І терни непокірні .
Квітка той ученниє люди звуть Saxifraga
Нам , поетам , потрібно назвати її ломикамінь
І поважати його сильніше пишного лавра .
( « Уривки з листа » )
Таким чарівним квіткою була і сама Леся Українка , яка в алегоричних образах затвердила ідею перемоги живих , прогресивних громадських сил над « довічної в'язницею ». Це твір дало їй ще одне ім'я - Камнеломка , а Андрію Малишко - право сказати про поетесу - борця :
Стала квіткою ломикамінь ,
Щоб імперію розвалити ...